У Городищенській громаді активно стартував марафон годин спілкування із внутрішньо переміщеними особами, які знайшли прихисток у гуртожитку смт.Сенкевичівка.
На продовження ознайомчої зустрічі з Городищенською громадою , котру нещодавно провела у Сенкевичівці головна спеціалістка гуманітарного відділу Галина Бакош, сьогодні до переселенців завітав місцевий поет, член Національної спілки письменників України Микола Сидорчук.
“З моменту початку безпідставної війни росії проти України ми разом багато пережили. Але існують способи повернути собі спокій та рівновагу, наскільки це зараз можливо. У кожного з нас є секрети для відновлення власної продуктивності. І ми сьогодні хочемо запропонувати один із таких. Це – відновлення художнім словом. Незалежно від віку людини, творчість заспокоює, знімає стрес та допомагає відволікатись від страшної реальності нашого сьогодення”, – розпочала літературну зустріч уже знайома для переселенців Галина Бакош.
Головна спеціалістка гуманітарного відділу познайомила присутніх із письменником Миколою Сидорчуком і його творчими досягненнями, зазначивши, що Городищенська громада надзвичайно гордиться таким талановитим жителем. 
“Поетичні рядки пана Миколи здатні заспокоїти кожного”, – зазначила посадовиця та передала слово митцеві.
Літературна година з Миколою Сидорчуком була сповнена уважності та натнення: поет зачитав ряд віршів із кожної збірки, розповів як сильно любить українську мову та як навчає цьому своїх учнів… Також письменник підписав декілька примірників збірки “День народження дня” та подарував присутнім.
Варто зазначити, що напередодні мистецької зустрічі Микола Сидорчук написав вірш, присвячений УКРАЇНЦЯМ, ДОЛІ ЯКИХ ОБПАЛЕНІ ВІЙНОЮ.
Як важко покидати власний дім,
де рідне все таке тобі до болю,
і чути, що, можливо, річ у тім,
що посилає Бог таку нам долю!
Як важко покидати це вікно,
цей стіл, ці книги, цей диван, ці стіни,
з якими зжився ти вже так давно,
і це не простоще якісь там зміни!
Тут пахло Батьківщиною тобі,
тут дихав ти, твої зростали діти,
тут мріялось тобі в твоїй добі,
і це не вирвеш з серця, щоб подіти!
Яка ж вона жахлива і страшна,
яка безжальна і яка потворна,
яка зміюка, наволоч – війна,
що сіє смерть, що сіє сльози, горе!
Не покидай же, Господи, мене,
дай сили, аби витримати все це –
нехай, як сон поганий, промине,
хай щастя ще обніме моє серце!
І повернутись дай у рідний дім,
до рідних стін покинутих припасти,
і жити миром, миром лиш одним,
і плакати, й сміятися від щастя!
Читайте головні новини Городищенської громади також на нашій сторінці у Facebook Городищенська громада
