Світлана Соколюк: Атмосфера єдності, сили і готовності дати відсіч московській навалі перемогла страх і невпевненість

04.08.2022

Після 24 лютого 2022 року життя усіх українців кардинально змінилося. Повномасштабна російська військова агресія поставила під загрозу існування Української держави та української нації. Городищенська сільська громада з перших днів російської навали активно включилася у справу відсічі агресору. Хтось пішов захищати Україну у лави Збройних Сил. Хтось займається волонтерством, допомагає переселенцям, збирає продукти і гуманітарну допомогу для військових. Про те, що вдалося зробити за цей час, розповідає голова Городищенської сільради Світлана Соколюк.

– 24 лютого 2022 року стало чорним днем в історії України. Життя українців вже ніколи не буде таким, як було до повномасштабної військової агресії росії. Памятаєте перші дні війни?

– Це були одні з найважчих днів мого життя. Спочатку у мене було відчуття, що це інша реальність. Звісно, новини перед 24 лютого надходили тривожні. Я багато дивилася телебачення, читала новини. Напруга відчувалася буквально в повітрі. Та все ж думалося, що путін і далі буде вести гібридну війну. Здавалося, що росія, попри її агресивну риторику і ненависть до незалежної України, не наважиться розв’язати велику війну в центрі Європи. Не ризикне почати велике криваве вторгнення. Вибухи ракет темного лютневого ранку показали, що ці сподівання були даремні.

Коли ми прийшли у сільську раду, перше розпорядження надійшло від військкомату. Почалася мобілізація військовозобов’язаних. Також потрібно було готувати автобуси. Було дуже важко емоційно. Але страху великого не було. У пам’яті виринає картина, коли лютневого похмурого дня ми проводжаємо наших хлопців з рюкзаками до військкомату.

Потім почалася організація блокпостів по всіх селах громади. Сформувалися загони тероборони. Активно до цієї справи долучилися старости. Люди згуртувалися. Почали підвозити пісок, каміння, будувати укріплення. Робили коктейлі Молотова. Організували постійні чергування у сільраді. Dsc 0216

– Що допомогло людям вистояти у той час?

– Атмосфера єдності, сили і готовності дати відсіч московській навалі перемогла страх і невпевненість у майбутньому. Зараз я, згадуючи ті дні, думаю, що ворог надіявся, що українці злякаються. Не будуть чинити спротиву. Він жорстоко прорахувався. Ми захищаємо свою землю від загарбників та окупантів. Сьогодні 170 військовослужбовців у лавах ЗСУ воюють за нашу батьківщину. Ми пишаємось ними.

– Від початку російської агресії багато українців були змушені залишити свої домівки та стати вимушеними переселенцями. Скільки таких людей знайшли притулок у Городищенській сільській громаді?

– Перші переселенці до нас прибули з Горохівської громади у село Мартинівка. Це були вихідці з Київщини. Спочатку ми селили людей у вільні будинки. Багато переселенців приїжджали до своїх родичів, які живуть у нашій громаді. Географія українців, які були змушені втікати від російської агресії, різноманітна. Це вихідці з Київської, Харківської, Донецької, Луганської, Миколаївської, Дніпропетровської, Сумської областей, з міст Харкова та Запоріжжя і багатьох інших. Зараз переселенці живуть практично у кожному селі громади. Активно допомагали їм влаштуватися на новому місці старости округів. Мешканці громади теж всіляко підтримувати людей. Привозили продукти, дрова, одяг. Всього з початку війни до нас приїхало 305 переселенців. Станом на початок серпня мешкає 116 осіб, 52 сім’ї. Dsc 0320

– Знаю, що Городищенська сільська рада ухвалила спеціальну програму підтримки переселенців…

– У березні на засіданні виконавчого комітету ми прийняли програму підтримки внутрішньо переміщених осіб, які проживають на території громади. Вона передбачає забезпечення продуктовими наборами двічі на місяць усіх сімей переселенців. До складу набору входять крупи, чай, вермішель, цукор, тушонка, олія та всі продукти першої необхідності. Всього на цю програму виділено 200 тисяч гривень.

Ми також співпрацюємо з товариством Червоного Хреста в Україні та забезпечуємо продуктами харчування не тільки внутрішньо переміщених осіб, а й осіб, які опинилися в складних життєвих обставинах. Це малозабезпечені сім’ї, діти-сироти, напівсироти. Також працюємо з благодійним фондом «Благополуччя дітей», які виділяють продукти харчування. Двічі на тиждень відправляємо продути в лікарню, де перебувають наші воїни.

– Один із найкращих варіантів адаптації для людей, які покинули свої домівки – можливість працевлаштуватися і утримувати свою сім’ю. Яка ситуація з цим зараз?

Dsc 0324– Тут потрібно подякувати нашим господарникам, які працюють у Городищенській громаді. Яскравий приклад – СГПП «Несвіч», яке забезпечило переселенців будинком і працевлаштувало чоловіка на підприємство. Інший приклад – ТзОВ «Городище, на якому працює жінка з Донецької області. Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство імені Шевченка і його керівник Андрій Турак придбали кілька будинків і поселили в них сім’ї переселенців. Ще одна жінка працює у ФАПі в селі Дубова-Корчма, а її чоловік влаштувався різноробочим. Інший чоловік-переселенець пішов працювати на залізничну дорогу. В селі Угринів господарник дав житло прийомній сім’ї, яка має діток. І це далеко не всі приклади. Мені приємно, що люди, які приїхали за сотні км до нашої громади, отримують роботу, що вони не кинуті напризволяще. Що відчувають нашу гостинність і підтримку.

– Громада з самого початку війни активно допомагає військовим та регулярно відправляє допомогу у військові частини. Хто бере в цьому участь?

Img 20220414 095228– Допомагають усі. Від малих дітей до пенсіонерів. Хто як може і хто чим може. Це наша спільна справа. І мова не тільки про матеріальне. Наші бійці потребують і психологічної підтримки. Військовому приємно отримати малюнок, намальований руками дитини, і хліб, спечений руками бабусі. Місцевий бізнес допомагає пальним, купує генератори, автомобілі. Аграрії виділяють кошти на багато потреб. Окремі господарники працюють з командирами військових частин напряму, щоб оперативно закривати потреби.

– Як вдалося налагодити таку системну і регулярну допомогу?

– Ми тісно співпрацюємо з волонтерами, зокрема з центром «Серце патріота». У процесі збору допомоги беруть участь усі: від шкіл, закладів культури до посадовців, підприємців, працівників, пенсіонерів. Регулярно завантажуємо автомобілі з допомогою військовим у різні точки. Ось нещодавно була машина з 2 тоннами вантажу на Миколаїв. Також гуманітарну допомогу возили у Бахмут, під Київ, на харківський і донецький напрямки. Перший вантаж відправили ще у лютому. Загалом від початку війни спорядили більше сотні автомобілів для наших військових. Переважно відправляємо продукти харчування. За власні кошти придбали білизну, засоби гігієни. Війна згуртувала людей. Кожен намагається зробити свій внесок, наближаючи нашу перемогу. Яскравий приклад – волонтер з Сенкевичівки Олег Дах, який доставляє від родичів іменні посилки і передачі воїнам у ЗСУ.Dsc 0731

– Скільки вже коштів було виділено Городищенською сільрадою в рамках спрямування субвенції з місцевого бюджету державному бюджету для військових потреб та підтримки конкретних військових частин?

– Городищенська сільрада прийняла кілька проєктів рішень, спрямованих на підтримку і матеріально-технічне забезпечення військових частин, для проведення заходів з громадської безпеки, мобілізації та оборони. Загальна сума виділених коштів – 1 млн 145 тисяч гривень. Серед проєктів рішень відзначу виділення 49 тисяч гривень для 6-го прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби і 100 тисяч гривень для військової частини А7059. Також ми виділили 325 тисяч гривень матеріальної допомоги на купівлю військової форми та взуття для добровольчого формування Городищенської територіальної громади №1.Dsc 0435

– А як підтримуєте сімї військовослужбовців, які живуть в селах громади?

– Усі сім’ї військовослужбовців, які мобілізовані у Збройні Сили, отримують одноразову матеріальну допомогу по 3000 гривень. Для цього з бюджету громади у квітні було виділено пів мільйона гривень. Також сім’ям, в яких є неповнолітні діти, котрі оздоровлюються в таборах відпочинку, сільська рада компенсує по 2000 гривень. Відповідні кошти вже закладені.

– Незважаючи на війну, нікуди не зникли інші потреби громади, які потребують вирішення. Нещодавно у вас запрацювала програма місцевих ініціатив. Розкажіть про неї детальніше.

– Програма місцевих ініціатив прийнята у травні. У документі визначено напрямки, за якими можна подавати проєкти для розгляду. Кожен мешканець громади може запропонувати власну ініціативу, спрямовану на покращення добробуту, облаштування громадського простору, благоустрій території чи ремонт конкретних об’єктів. Загалом комісія отримала 12 проєктів. Перемогли два: стадіон у селі Чаруків та облаштування зони відпочинку з встановленням альтанок в селі Михлин. Вартість одного проєкту становить Dsc 0155 100 тисяч гривень. Вони будуть реалізовані до кінця року. Також були інші проєкти, зокрема ремонт спортзалу школи у селі Колодеже. Але цей проєкт був відхилений, тому що по даному об’єкту вже затверджена кошторисна документація на ремонт. Щодо пропозиції облаштувати майданчик біля будинку культури в селі Шклинь, то кошти на це виділив нардеп В’ячеслав Рубльов.

– Про що мрієте у цей непростий час?

– Про нашу перемогу над ворогом. Про щасливе майбутнє наших дітей. Про те, щоб усі військові повернулися додому. Про вільну незалежну квітучу Україну, яка посяде гідне місце серед держав світу.

Спілкувався Петро Герасименко

Читайте головні новини Городищенської громади також на нашій сторінці у Facebook Городищенська громада

Gorodishe2
дія центрів 1 1
Covid19b

АРХІВ НОВИН

Історія