“Поезія Вільних”: жителі Городищенської громади пишуть вірші про війну

04.04.2022

Портал “Поезія Вільних” для публікації віршів, який запустило Міністерство культури та інформаційної політики, користується популярністю.

“Війни закінчуються, а поезія – ні!”

У МКІП пропонують долучатися всіх охочих за посиланням і надсилати свої твори, адже це вже частина Української історії.

Жителі Городищенської громади долучаються до культурної спадщини та пишуть вірші про війну, деякі з них опублікувано на порталі “Поезія Вільних”. Віршовані рядки наших мешканців розповідають про запеклу боротьбу українського народу проти російської агресії, віру в перемогу та наших воїнів…

Один із найболючіших віршів, який висвітлює останні події в громаді – прощання із захисником України, публікуємо першим.

Світлій пам’яті Михайла Ліщини

Сьогодні всю добу за тебе, Міша, небо плаче,
То Ангели в свій полк Тебе до себе понесуть,
Мій Шклинь за Тебе ворогам ніколи не пробачить
Тим, хто убив Тебе за те, щоб мир в країні був.
Село в скорботі, й тихо так тут стало,
Навіть пташина перестала й та співать,
І небо сумно плаче й хмарами заслало,
Знай, люди й Бог за Тебе їм заплатять у стократ!
Ти жити так хотів під мирним небом,
Що вісім років Україну боронив.
Так мало ти прожив, але своїм життям від себе
Ти заплатив, щоб ворог у спокої наше тут село лишив.
Низький уклін Вам, мамо, що родили,
Спасибі татові, що дав дорогу у життя,
Сестрі, що піклувалася за тебе, Мішо,
Хай пухом стелиться тобі Волинськая земля.
За Тебе побратими Гімн ще заспівають –
Там, москалям, із неба вогненним дощем!
Спи у спокої вічному, я впевнена, Ти із небес побачиш
Ту перемогу, що ми молимо і всі її так ждем.
Помилуй, Господи, і приготуй свою оселю
І Ангели Господні ту Душечку у небо понесуть,
Моє село маленьке і всі навколишнії села,
Тебе, Михайле, в молитвах до Бога проведуть.
01.04.2022. Ваша Надія, Шклинь
***
По полях неораних,
По містах сплюндрованих
Йшла Вкраїна рано-вранці
Господа молити в чорній вишиванці!
Батьку наш Ісусе і Ти, Божа Мати,
Стану на коліна і буду благати,
Зупиніть, молю вас, ворога заклятого,
Щоб не нищив край наш стрілами крилатими.
Господи Всевишній, Мати Пресвятая,
Пошліть військо Ангелів! Бачите, вмирають?!
З голоду і холоду по підвалах діти…
Не дай, Боже, знищити край такий розквітлий!
Господи, пошли нам Ангелів з Майдану!
І тих, що загинули у горах Афгану,
На війні у Чехії, у Чечні, в Анголі
Вся земля омита кров’ю наших воїнів.
Ми всіх захищали, бо така ми нація!
Прагнули ми миру! Господи, пробач нам,
Що не в наших війнах кров ми проливали,
То “старшії браття” нами торгували.
Просим: поможи нам ворога прогнати,
Дай миру і волі і все зло здолати!
Всі провини наші пробач, ми благаєм!
Жити в мирі й з Богом Тобі обіцяєм!
Ваша Надія, Шклинь
***
Не вибираємо собі в житті батьків,
Так само і не вибрать нам дитину.
І рідну землю, де родились ми,
Не можем вибрать ми собі країну!
Бо українці ми від заходу до сходу,
Із півночі до півдня ми одні,
Такі багаті духом і звичаєм,
Народ єдиний! Ми такі одні.
Напевно тим, ми всім такі цікаві,
Що хочуть всі цієї нашої землі
І ділять на частини, як прокляті,
І не питають, чого хочем ми.
Всі розповіді в Бога про одне:
Любить людей, не гніваться, не кривдить…
Та як устоять в мужності такій,
Коли тебе на половини ділять?
Як можна промовчати і стерпіть?
Піддатись, опустити голову?
Не можна так!
Кричить наша душа: покиньте Україну!
Ви нам не потрібні!
Не хочем ми вже вашого “добра”!
В горлянку ситі вашою “любов’ю”!
Ви дайте жити і спокійно працювать,
Майбутнє наше нам, кати, віддайте!
***
Ось так… Розпочалась війна.
Ракети стогін в сонному ще небі.
Чи думав хто, що знов прийде орда,
На нашу стомлену у боротьбі за Незалежність землю?
Та ні, не заспокоївся ще кат,
Віки ідуть, а їм нема спокою.
Що мали свою землю розвивать,
То вони руки тягнуть за чужою.
І плач, і крик, і смерть, і стогін України
вище неба…
Ідіть в свою  “московію” назад!!!
І зникніть із планети!!! 
Бо так треба!!!
24.03.2022. Наталія Боярчук, Городище

Я – Україна

Ні, я – жива! Я буду вічно жити!
Нескорена, незламна, вольова…
Моїм загарбникам – у полум’ї горіти!
За мною – СИНИ СВІТЛА І ДОБРА.
Ні, я – жива! Я буду вічно жити!
Моя віра сильніша, ніж страх!
Моїм воїнам волю творити!
Окупантів розсиплемо в прах!
Я – жива! Я такою залишусь!
Бо інакшої долі нема!
Бо імення моє УКРАЇНА!
Я в своїх українців – ОДНА!
20.03.2022. Галина Бакош, Городище
Запрошуємо жителів Городищенської громади долучатися до спільної творчості та надсилати свої віршовані твори на електронну адресу gum_gorodyshche@ukr.net
Читайте головні новини Городищенської громади також на нашій сторінці у Facebook Городищенська громада
Gorodishe2
дія центрів 1 1
Covid19b

АРХІВ НОВИН

Історія

Facebook Pagelike Widget