Городи́ще – село в Україні, в Луцькому районі Волинської області. Площа населеного пункту – 274 га. Населення становить 613 осіб.

Засноване у 1452 році.

На території села відомі такі пам’ятки археології:

За 0,5 км на північ від села, в урочищі «Вал» – складномисове городище кінця Х- початку ХІІ ст. площею 0,8 га. Воно розміщене на останці правого берега р. Полонки, висотою до 3-4 м над рівнем заплави. Зі сходу, від напільної сторони, пам’ятка відмежована валом і ровом, через які проходив в’їзд. Городище обстежене у 1960 р. П. Раппопортом. У 1977-1989 рр. його досліджував М. Кучинко. За десятирічний період польових робіт ним вивчено практично всю площу пам’ятки. Відкрито 34 напівземлянки, 3 гончарні і 2 залізоробні майстерні, 1 млин і 3 пекарні, 15 господарських споруд, 40 ям господарського призначення і 6 печей від літніх кухонь. Надзвичайно багатий і різноманітний речовий комплекс знахідок із городища представлений гончарною керамікою, виробами із заліза, бронзи, кістки, рогу, скла та каменю. У 1983 році в одній із господарських споруд знайдено скарб срібних прикрас, що складався з 5 витих шийних гривень, 3 браслетів, 6 цілих і 6 фрагментованих намистин із напаяною зерню.

В північно-західній частині села, за 0,2 км від шосейної дороги Луцьк-Львів, поруч із городищем, на правому березі р. Полонки – давньоруське селище ХІ-XV ст.

За 0,3 км на північний схід від села в урочище «Ваканець», на схилі правого берега р. Полонки висотою близько 4-5 м над рівнем заплави, за 0,1 км від шосейної дороги сполученням Луцьк-Львів – багатошарове поселення тшинецько-комарівської, вельбарської культур і давньоруського періоду ХІІ-ХІІІ ст. площею до 3 га. В південній частині пам’ятки відмічене місце обробки кременю. На орному полі виявлено крем’яні знахідки у вигляді фрагментів серпів, відщепів тощо.

За 0,5 км на північ від села, на північ від церкви, на лагідному схилі першої надзаплавної тераси правого берега р. Полонки, висотою до 10 м над рівнем заплави – двошарове поселення тшинецько-комарівської культури і давньоруського періоду ХІІ-ХІІІ ст. площею до 2 га.

На північно-східній околиці села, за 50 м на південь від шосейної дороги, на мисі першої надзаплавної тераси правого берега р. Полонки висотою 4-5 м над рівнем заплави – двошарове поселення тшинецько-комарівської культури і давньоруського періоду ХІ-ХІІІ ст. площею до 3 га. Його сліди зафіксовані в місці впадіння в річку безіменного правостороннього потічка.

На північно-західній частині села, за 0,2 км на південь від шосейної дороги, на захід від приміщення сільської Ради – селище давньоруського періоду ХІ-ХІІІ ст. площею до 1 га. Воно розміщене на схилі першої надзаплавної тераси правого берега безіменного потічка (правосторонній доплив р. Полонки) висотою 8-10 м над рівнем заплави. Уламки гончарного посуду зібрані з території селянських городів.

В західній частині села, на північний захід від місцевої школи, на мисі першої надзаплавної тераси правого берега безіменного струмка висотою 12-14 м над рівнем заплави — селище давньоруського періоду ХІ-ХІІІ ст. площею до 1 га.

Восени 2015 року в Городищі відкрито пам’ятну дошку честі Тараса Герасимюка (1995-2015) – бійця батальйону ім. генерала Кульчицького.

14 жовтня 2016 року у Городищенській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів відкрито оновлений музей села (Вперше музей села Городище було відкрито 20 років тому, у приміщенні школи, під керівництвом директора школи Ковальчук Ангеліни Анатоліївни. Пізніше музей було перенесено в будинок культури під керівництвом Неліповича Василя Олександровича). 

07 серпня 2017 року відбулося освячення джерела, яке, за рішенням громади, отримало назву Праведної Анни.

Восени 2017 року Городище стало центром об’єднаної територіальної громади.