“Вчитель – це особистість, яка несе велику відповідальність перед собою, перед батьками і перед Богом за непорочні дитячі серця”.
Закоханість у дітей, в улюблену справу було для неї джерелом енергії й творчості. Вчительська професія дарувала їй можливість творити себе і Людину. Саме такою бачать мешканці села Угринів Ірину Олександрівну Алімову – заслужену вчительку України, відмінницю освіти України та почесну жительку громади.
Ірина Олександрівна – висококваліфікований, досвідчений, ерудований педагог, ділова, скромна, привітна та доброзичлива людина, яка володіє великою силою волі, виробленою за довгі роки педагогічної праці. Недарма ж бо провчителювала в Угринівській школі до 76 років (до 2015 року) і здобула найвищу нагороду “Заслужений вчитель України”.
Народилася Ірина Алімова 5 травня 1942 року в селі Ниви Губинські, що на межі Рівненської та Волинської 
областей у сім’ї Дуфеків. Корені роду по батьковій лінії сягають території Чехії. З часом він вирішив переїхати в рідні місця, а мама, не зрадивши втоптаним стежкам дитинства, залишилася з донькою на Волині.
У 1948 році Ірина вперше переступила поріг Угринівської середньої школи, а в 1958 закінчила навчання.
Працювала на посаді рахівника в місцевому господарстві, хоча мріяла про засів і жнива зовсім інші. Мріяла про освітянське поле, з якого врожай збирають не щороку, а через десятки літ.
Педагогічною стежиною подорожувала Ірина Олександрівна 56 років. 1959-2015 – кордони педагогічної вчительської праці в Угринівській школі на посаді вчителя початкових класів. Незмінно.
1967 року закінчила Луцький державний педагогічний інститут ім.Лесі Українки за спеціальністю “Педагогіка і методика початкової освіти”. Навіть з плином часу любить повторювати за Ліною Костенко: “Я долю собі вибрала сама”.
У кожного творчо працюючого вчителя є своє педагогічне кредо, яке визначає сутність і принципи його праці. Для Ірини Олександрівни це:
“Хто сам не горить, іншого не запалить”.
Учителька щоденно сіяла в душах дітей добро, милосердя, утверджуючи справедливість. “Моральною опорою” в цій справі їй слугували елементи народної педагогіки, традиції, обряди та звичаї, а ще – творча спадщина Василя Сухомлинського.
Пані Ірина розповідає, що все життя старалася не лише навчити, а й виховати учнів:
“Діти скрізь однакові: добрі, розумні й пустотливі… Вчителеві необхідно, щоб вони полюбили школу, колектив, наставників, лише тоді буде результат”, — переконана педагог.
Успіхи діяльності Ірини Олександрівни зумовлені її розумінням сучасних вимог до навчально-виховного процесу. Інтерактивні методи, педагогіка співробітництва – основа щоденної діяльності відмінника народної освіти (1980), старшого вчителя (1982), вчителя методиста (1987), заслуженого вчителя України (1995), багаторічного керівника авторської школи з проблеми “Розвиток зв’язного мовлення учнів засобами художнього слова”.
Медаль “За трудову доблесть СРСР”, ювілейні медалі, десятки грамот, подяк, дипломів підтверджують працьовитість цієї жінки – жінки-матері, жінки-вчительки, життєва снага якої не спадає із плином літ.
У 2019 році, з нагоди 390 річниці с.Угринів, Ірина Алімова нагороджена грамотою Городищенської сільської
ради в номінації «Почесний житель села».
Зазначимо, що наша героїня складає багато прекрасних віршів на різноманітні теми, які її хвилюють. Це – вірші про школу, маму, політику та інше. А ще, у вільний від повсякденної хатньої роботи час, Ірина Олександрівна виготовляє чудові аплікації та композиції.
