Осінній ранок дихає морозцем. Сонечко ледь-ледь пробивається крізь густу паморозь, а голосисті півні так неквапливо будять село. Здалеку чується невдоволене пофиркування коней і мелодійне вистукування копит. Все ближче і ближче доноситься торохтіння фіри. Це – наш “молочар” (так в селі кличуть пана Володимира) спішить спозаранку зібрати молоко з дворів господарів, які тримають корівок.
Ось і біля мого двору спинилась фіра. “Чи не змерзнули?” – запитую я. “Та хіба ж це холод?” – з іронічною 
посмішкою почула я у відповідь.
Вправно зіскочивши з фіри, бере відерце ще з теплим молоком, виливає його до бідону, і так же вправно знову взбирається на фіру.
Мелодійно цьвохнув батіг, невдоволено фиркнули коні, рвучко рушивши в густу паморозь. Постать віддалялась все далі і далі, лишаючи за собою великий слід років, помножених на щоденну працю.
Більше сорока п’яти років налічується трудовий здобуток Перванчука Володимира Михайловича. І це – праця в господарстві рідного села Городище. Разом з дружиною Ганною трудились на фермі – Володимир підвозив корми для худоби, його дружина Ганна доїла корів.
Ростили трьох доньок, благословили їх на сімейну стежину.
Вже й подавно з дружиною на заслуженому відпочинку, але пан Володимир не піддається рокам. Ще й досі працює в місцевому господарстві, а вдома, великою родиною, доглядають корів, коня (чиненайбільшого улюбленця пана Володимира).
Володимир Михайлович – не багатослівний, але завжди цікавий співрозмовник. Хочете знати, де ловиться в ставу найкраща риба? А чи є вже в лісі найперші опеньки? Вам – до Володимира, якого в селі всі знають як Володя-вусатий. Бо, як співак Павло Зібров має свій тренд – вуса, так і пан Володимир “тримає марку” – моложавість обличчя підкреслюють його вуса.
Не маєте Ви, Володимире Михайловичу, високих нагород за свою працю, але доля нагородила Вас життєвими відзнаками – маєте гарних дітей, чудових онуків, які поряд із вами розділяють свята і будні. А Ви для них є взірцевим татом і дідусем.
… Ось так і плине життя, простої, на перший погляд, сільської людини. І, водночас, людини, яка всі свої роки присвятила праці в господарстві рідного села.
Тому, сьогодні, напередодні, Дня працівників сільського господарства, хочеться побажати Вам, пане Володимире, міцного здоров’я та всіх життєвих гараздів. Хай ніколи не міліє любов’ю Ваше серце, а Бог посилає щедрість літ.
Уклін доземний усім, хто присвятив себе сільській праці, далеко не завжди вдячній, але праці, яка увінчана духмяним хлібом і до хліба на буденному і святковому столі. Зі святом, сільські працівники!
Спілкувалася з героєм в рамках проєкту “Люди громади” та підготувала статтю директорка будинку культури с.Городище Лариса Мороз.
Читайте головні новини Городищенської громади також на нашій сторінці у Facebook Городищенська громада
