На півдні літописної Волині розкинулося мальовниче село Колодеже, котре одержало таку милозвучну назву від річечки Дежа, що несла свої спокійні води до багатоводнішого Стиру, тим самим поповнюючи старий Дніпро-Славутич своєю силою, як і сотні таких самих “річечок-невеличечок” по всій Україні.
Напередодні святкування Дня села Колодеже, яке відбудеться вже цієї неділі, 25 липня, знайомимо вас із історичними фактами про цей населений пункт.
Перша літописна згадка про Колодеже датується 1508 роком, хоча археологічні розкопки дають можливість стверджувати, що перші поселення на території села існували вже у часи мезоліту.
У XV столітті у місці найширшого розливу Дежі, на острові, поблизу села стояв князівський замок.
Землероби та рибалки, скотарі та мисливці населяли село з давніх часів.
У середині XVІІІ століття українське суспільство закипіло визвольною війною проти польського панування. Близьке сусідство до славетного Берестечка залишило свій відпечаток на історії с.Колодеже.До наших днів дійшли перекази, що у 1651 році, після битви, багато мешканців села, на прохання жителів Берестечка і навколишніх сіл, переважно чоловіки, пішли, щоб поховати вбитих. Але їх, дорогою до самого місця битви, перестрів загін шляхетських військ і цих людей було знищено.
Кожного року, після цієї події, жителі села Колодеже йшли вшановувати пам’ять своїх односельців, які були поховані разом із козаками Хмельницького.
Польсько-шляхетська політика на Волині була спрямована на окатоличення і полонізацію українців. За потуранням польської влади уніати захоплювали православні монастирі та церкви, позбавляли священників парафій. Не було винятком і Колодеже. Як свідчать архівні документи, в акті від 1743 року записано про те, що колодежівська православна церква була насильно перетворена в уніатську.
1795 рік поклав кінець існуванню Польської держави. 18 червня 1795 року було оголошено “височайше повеління цариці Катерини про приєднання Західної Волині до Російської імперії”. Колодеже також війшло до складу “единой и неделимой”. Політика російського царизму щодо українських земель – загальновідома. Великим лихом для українського селянина було ненависне кріпосне право.
В першій половині ХІХ ст. ліси та землі Колодеж належали великому землевласнику – магнату Четвертинському, який безпощадно гнобив своїх селян. У 1845 році проти нього у селі вибухнуло повстання. Сам Четвертинський жив у Варшаві, а його маєтком управляли прикажчики. Останні, під виглядом різних штрафів, почали незаконно захоплювати селянські землі. Тоді селяни повбивали прикажчиків графа, повернувши землі собі назад. Та, з поверненням Четвертинського в Україну з військом, над селянами було вчинено жорстоку розправу, а землі повернуто в масив пана. 
У 1861 році в Росії скасували кріпосне право. Колодеженці отримали по 7 десятин орної землі, 1 десятині сіножатей, а також присадибні ділянки. На землю було складено викупні платежі, які протягом 49 років селяни мали виплатити. Кращі землі залишилися у Четвертинського, а гірші були розділені між колишніми кріпаками.
Протягом ХІХ століття половина маєтностей великої власності Волині перейшла в руки росіян, шляхом конфіскацій їх у поляків і, зокрема, продажу великих земельних ділянок. Численні маєтності були також розпарцельовані між чехами та німцями, котрим царський урядрізні полегшення для колонізації, одночасно заборонивши поселятися на Волині полякам і католикам.
Чехи почали прибувати на Волинь у 1868 році. Найбільше їх осіло в різних околицях Південної Волині.
До сьогодні південна околиця Колодеж носит назву “кольонія”, що сама за себе говорить про існування у цій частині села чеських та німецьких колоністів.
ХХ століття колодеженці зутріли у складі Російської імперії. Початок століття знаменується для українців як значним полегшенням для культурно-суспільного руху, так і добою реакції. Щодо останнього, то це гарно пояснив Столипін у 1911 році: “Історичним завданням російської державності є боротьба з рухом, у теперішньому часі прозваним українським, що містить у собі ідею відродження старої України й устрою малоросійської України на автономних національно-територіальних основах”.
В такому стані Волинь наблизилася до Першої світової війни. Перебуваючи в епіцентрі подій тих часів Колодеже зазнало значних руйнувань і потрапило в австро-угорську окупацію… (Більше про історію села можна дізнатися на шпальтах історичної літератури).
Завітайте на святкування Дня села Колодеже! БУДЕМО РАДІ ВАС БАЧИТИ!
Читайте головні новини Городищенської громади також на нашій сторінці у Facebook Городищенська громада
