“Величезна сила школи народжується там, де в людині, перед якою тільки відкривається життя, є улюблений вчитель”, – Василь Сухомлинський.
Кожен учитель – неповторний, бо кожен по-своєму любить дітей. Ця любов складається з безлічі кришталиків, великих і малих, сторонньому майже непомітних. Справжньому вчителю обов’язково притаманні любов до рідного краю, палке захоплення професією, людяність, чесність, скромність. Саме про таку педагогиню, Галину Павлівну Мигловець, жительку с.Угринів, наша сьогоднішня розповідь.
Галина Павлівна народилася 22 червня 1941 року в с. Угринів, в той день, коли німці ішли селом Губин. Мама із новонародженою крихіткою сховалися у житі й сиділи там доти, поки німці не вийшли із села.
Виростала Галина Павлівна в сім’ї одна, тож була улюбленицею усіх родичів.
Педагогинею наша героїня мріяла стати ще змалку. Будучи малою, збирала сільських хлопчиків та дівчаток, садила за саморобні парти, роздавала зошити й книжки та вчила їх.
Настільки хотіла навчатися, що, вкрадки від батьків, одягнулася в кожушок, замоталась у хустку та зі старшими дітьми пішла в школу. На другий день мама Софія уже сама вдягнула донечку та вирушила із нею до навчального закладу. До сих пір пані Галина пам’ятає свою першу вчительку. Школа на той час була в хатах на території с. Леонівка. Закінчивши 10 клас школи, вона, не маючи наміру змінювати свою мрію дитинства стати вчителем, вступає у педагогічний інститут у Луцьку та навчається на математичному факультеті.
Відразу після закінчення університету Галина Павлівна працює в Сенкевичівському сільпо бухгалтером, а в 1959 році районний віділ освіти відправляє молоду вчительку в с. Вільхівка. Школа була маленькою, тісною, але Галина Павлівна все-таки працює там із задовеленням, а згодом її переводять у с. Шклинь, де вона працює до 1966 року. 
Там же, у Шклині, зустрічає своє кохання – свого майбутнього чоловіка Василя. В 1966 році молоду вчительку переводять в с. Угринів, де вона працює до заслуженого відпочинку. У своєму “педагогічному арсеналі” має такі звання як “старший учитель” та “вчитель-методист”.
“Найперше треба любити свій предмет та сприймати дитину як особистість, а якщо щось не виходить не звинувачувати в цьому учнів, адже вчитель – людина доросла, вона за все відповідає”, – говорить наша героїня.
Щоб пробудити інтерес до свого предмета, Галина Павлівна постійно шукала нові форми і методи навчання жоден учень ніколи не жалів, що потрапляв на уроки математики саме до неї, в які вона вкладала свою душу і серце.
Виховала Галина Павлівна сина Сергія, доньку Наталію. Тішиться своїми внучатами, яких у неї аж четверо. Уже має дві правнучки Єву та Аполінарію. І, хоча в цьому році нашій героїні уже виповниться 80 років, вона ще й досі вправно обробляє город, наводить лад у своїй садибі.
Тож хочеться побажати пані Галині міцного здоров’я, усіх земних щедрот та довгих років життя!
Спілкувалася з героїнею проєкту “Люди громади” та підготувала статтю директорка будинку культури с.Угринів Валентина Мазурок.
Якщо ви знаєте когось із мешканців Городищенської ТГ, чия життєва історія захоплює, пишіть нам (gum_gorodyshche@ukr.net ) і ми обов’язково опублікуємо статтю про цю особистість. Контактна особа: ініціаторка проєкту “Люди громади” головна спеціалістка гуманітарного відділу Галина Бакош (0959200440).
Читайте головні новини Городищенської громади також на нашій сторінці у Facebook Городищенська громада
